Фізико-географічне положення України
Географічне
положення — положення будь-якого об’єкта, района, держави або частини
території земної кулі щодо інших територій або об’єктів,що розташовані
поза ним.
Географічні координати — величини (в градусах), що визначають положення будь-якої точки на земній поверхні.
Розташування території України відносно годинних поясів
Місцевий час — час на кожному конкретному меридіані Землі.
Поясний час — час у межах одного годинного поясу.
Лінія
зміни дат — умовна лінія на поверхні земної кулі, що розмежовуємісця,
які мають в один момент часу календарні дати, що відрізняються наодну
добу. Ця лінія проведена за 180-м меридіаном, від якого
починаєтьсявідлік часу (нової доби).
Карти — джерела географічної інформації
Географічні карти — карти земної поверхні, що подані в масштабі задопомогою умовних позначень.
Картографічні проекції — математичні засоби зображення на площинісферичної земної поверхні.
Топографічні
карти — це детальні (великомасштабні загальногеографічні карти, що
містять великий обсяг інформації про розміщення та властивості
найважливіших природних і суспільних об’єктів місцевості).
Масштаб
— відношення лінійних розмірів, яке показує, у скільки разівзменшена
відстань на місцевості при її зображенні на географічній карті.
Горизонталі
— лінії на географічній карті, що з’єднують точки земноїповерхні з
однаковою абсолютною висотою та в сукупності дають уявленнящодо форм
рельєфу.
Рельєф, тектонічні структури України
Рельєф — це сукупність форм поверхні Землі: суходолу, океанічногоі морського дна.
Рівнини — основні форми рельєфу суходолу, дна морів і океанів, щохарактеризуються малими коливаннями висот та незначним ухилом.
Гори — основні форми рельєфу, що високо підняті над прилеглими рівнинами та дуже розчленовані.
Гірський
хребет — витягнута на значну відстань гірська споруда з чітковизначеною
віссю у вигляді єдиної лінії вододілу та найбільшими висотами.
Гірський кряж — невисокий гірський хребет з м’якими, округлимивершинами.
Пасмо — ряд окремих гір і масивів.
Яйла — безлісе плоске плато Кримських гір.
Антропогенні форми рельєфу — нерівності земної поверхні, утворені чизмінені господарською діяльністю людини.
Тектоніка — наука, що вивчає будову та рухи літосфери.
Тектонічна структура — ділянка літосфери, обмежена глибинними розломами.
Літосферна плита — велетенські ділянки земної кори, що безперервнорухаються по астеносфері.
Рухливий
пояс — широка видовжена ділянка між літосферними плитами, у межах якої
відбуваються інтенсивні горизонтальні (стиснення, розсування) та
вертикальні (опускання, підняття) тектонічні рухи.
Тектонічні рухи — рухи земної кори, зумовлені внутрішніми (ендогенними) силами Землі.
Платформа — це найдавніша малорухомаділянка земної кори.
Плита — це ділянка літосферних плит,перекрита потужним чохлом осадових гірських порід.
Прогин — ділянка платформи із глибше зануреним фундаментом.
Грабен — найбільш опущена ділянка фундаменту платформи, перекри-та потужним осадовим чохлом.
Щит — це вихід на поверхню фундаментуплатформи, що не перекритий осадовими гірськими породами.
Масив — ділянка платформи з відносно піднятим до поверхні фундаментом.
Складчасті геосинклінальні пояси — рухливі ділянки земної кори,активність яких відбувалась у різні геологічні епохи.
Геологічна будова,
мінерально-сировинні ресурси України
Геологія
— це система наук, що вивчають склад, будову, рухи, історію розвитку
земної кори, утворення та розміщення корисних копалин.
Геотектонічний цикл — період часу від початку одного розширення Землі до початку іншого (середня тривалість — 176 млн рр.).
Абсолютний вік гірських порід — вік, який визначається в одиницях астрономічного часу (тисячі, мільйони, мільярди років).
Відносний вік гірських порід — вік, який встановлюється на основі вивчення скам’янілих решток тварин, рослин тощо.
Геохронологія — наука, яка вивчає поділ геологічної історії Землі наери, періоди тощо.
Ери — найдовші відрізки геологічного часу, що поділяються на періоди — більш короткі відрізки геологічного часу.
Геохронологічна
таблиця — спеціальна таблиця, у якій позначені часі послідовність
утворення гірських порід, які складають земну кору.
Палеогеографія — наука, яка вивчає минуле природи Землі та її окремих частин.
Палеогеографічні умови — фізико-географічні умови, що змінювалисьпротягом геологічного часу.
Неотектонічні
рухи — тектонічні рухи, що відбувались за останні тисячі та мільйони
років (неотектонічні піднімання — основна причина похолодання і наступу
давніх льодовиків).
Геосинклінальна область — рухливий пояс земної кори.
Брилові гори — ділянки земної кори, що піднялись по лініях тектонічних розломів.
Складчасто-брилові
гори — первинно утворені складчасті гори, якіпотім зруйнувались і під
впливом вторинних тектонічних процесів булирозколоті тріщинами, а потім
знову трохи підняті на різну висоту.
Корисні
копалини — це гірські породи та мінерали, які використовуються або
можуть бути використані в господарській діяльності людини. Види корисних
копалин за промисловим використанням: металеві(рудні), неметалеві
(нерудні), горючі (паливні), гідромінеральні.
Рудні
корисні копалини — це гірські породи переважно магматичного і
метаморфічного походження, що сформувались у межах тектонічних піднять.
Нерудні корисні копалини — це гірські породи як осадового, так магматичного і метаморфічного походження.
Паливні
корисні копалини — це гірські породи переважно осадового походження, що
сформувались у межах осадового чохла тектонічних западин.
Мінерально-сировинні
ресурси — сукупність розвіданих запасів корисних копалин, що
використовуються чи можуть бути використані в господарській діяльності.
Ресурсозабезпеченість — відношення запасів до видобутку. Одиниці вимірювання — роки або тонни/людину (душовий показник).
Геоморфологічна будова
Геоморфологія — наука, що вивчає форми рельєфу Землі та їх походження.
Абразія — процес руйнування берегівморськими (озерними) хвилями.
Акумуляція — процес накопичення пухкого мінерального матеріалу та органічних решток на земній поверхні.
Вивітрювання
— процес руйнування і хімічних змін гірських порід на земній поверхні
або близько під поверхнею під впливом температурних коливань, повітря,
води, організмів.
Денудація
— комплекс процесів знесення й перенесення (водою, вітром,льодом,
прямим впливом сили тяжіння) продуктів руйнування гірських порід з їх
подальшим накопиченням на знижених ділянках земної поверхні.
Ерозія — процес руйнування ґрунтів і гірських порід під дією постійнихі тимчасових водотоків, а також вітру.
Балка — суха долина або долина з тимчасовим водотоком та плоским дном; кінцева стадія розвитку ярів.
Яри — глибокі вибоїни на схилах горбів і височин, на дні балок і улоговин з крутими схилами, майже позбавленими рослинності.
Карст
— невеликі форми рельєфу (воронки, колодязі, шахти, печери тощо), що
виникають у розчинних природними водами гірських породах(вапняку,
гіпсах, кам’яній солі та ін.).
Яйла — 1) головне пасмо в системі Кримських гір; 2) загальна назва літніх гірських пасовищ у Криму.
Кліматичні умови та ресурси
Клімат — багаторічний режим погоди, характерний для певної території.
Кліматичні ресурси — вид невичерпних природних ресурсів, до якогоналежать сонячна й вітрова енергія, вологість повітря.
Кліматична діаграма — графічна модель ходу температур повітря таопадів протягом певного терміну (місяця, року).
Повітряні маси — великі маси повітря у тропосфері, що мають певнівластивості (температура, вологість, прозорість).
Погода — стан тропосфери у даний час у даному місці.
Коефіцієнт
зволоження (Kзв ) — відношення річної кількості опадів(o) до
випарування (u). Розраховується за формулою Kзв = 1 —достатнє
зволоження, Kзв > 1 — надмірне зволоження, Kзв < 1 —
недостанєзволоження, наближене до 1 — майже достатнє.
Центри дії атмосфери — стаціонарні області підвищеного або зниженоготиску повітря.
Внутрішні води
Річкова
долина — результат діяльності річки у вигляді лінійно-витягнутого
зниження на поверхні суходолу від витоку річки до її гирла.
Падіння річки — це різниця висот рівнів води витоку й гирла, вираженав метрах.
Похил річки — відношення падіння річки до її довжини (см/км).
Водний режим — зміна в часі рівнів і об’ємів води у ріках, озерах, болотах.
Витрата води — це об’єм води, що протікає через поперечний перерізводотоку за одиницю часу (л/с або м3/с).
Річкова ерозія — процес розмивання та змиву гірських порід текучимиводами.
Алювій — річкові наноси у пониззях річок.
Базис ерозії — рівень, до якого річка поглиблює свою долину.
Тераси давні — уступи, що простягаються вздовж схилів гір, горбів,схилів річкових долин. Є давніми запливами.
Твердий стік — усі частинки зруйнованих річкою гірських порід, якіпереносяться з її водою.
Меандри — вигини річища.
Річний стік — річні витрати води в річці (км3).
Водні
ресурси — запаси поверхневих і підземних вод, які використовуються чи
можуть бути використані у господарській діяльності. Складаються з
місцевого стоку та транзиту (загальний обсяг — 210 км2, у тому числі130
км2 формується за межами України).
Водний баланс — кількісне співвідношення приходу, витрат і накопичення води на певній території.
Повінь
— це тривалий підйом рівня води в річці, який викликається основним
джерелом її живлення та повторюється щорічно в певний сезон.
Паводок — порівняно короткочасне підняття рівня води, яке викликанесильними дощами чи активним таненням снігу.
Ґрунти і земельні ресурси
Ґрунт — особливе природне тіло, верхній пухкий родючий шар земноїкори, сформований у результаті взаємодії природних компонентів.
Родючість ґрунту — здатність забезпечувати потреби рослин в елементах живлення, воді й кисні.
Широтна
зональність — закономірна зміна природних зон у напрямкувід екватора до
полюсів унаслідок зміни надходження кількості сонячноготепла та вологи
на земну поверхню.
Висотна поясність — закономірна зміна природних компонентів і природних комплексів з висотою.
Ерозія водна — процес розмивання ґрунтів, утворення в ній вимивин піддією текучих вод.
Ерозія вітрова — процес руйнування ґрунтів під дією вітру.
Меліорація
— система заходів, що сприяють підвищенню родючостіґрунтів та боротьбі з
водною та вітровою ерозією. Виділяють три види:водну, земельну,
кліматичну.
Земельні
ресурси — землі, що використовуються або можуть бутивикористані людиною
у господарській діяльності. Забезпеченість України
сільськогосподарськими угіддями дуже висока: 0,8 га/особу. Рівень
сільськогосподарського освоєння — 69 % (1 місце в Європі). На кожного
жителя України припадає 0,65 га ріллі (за регіонами: захід — 0,15
га/особу,південь — 1 % га/особу).
Тваринний світ
Акліматизація — пристосування організмів до нових умов навколишнього середовища.
Реакліматизація — відтворення на певній території видів тварин, щозникають або вже зникли.
Фауністичний комплекс — видовий склад тварин, що живуть у конкретному рослинному угрупованні.
Ендеміки — види тварин (рослин), що поширені тільки на певній території.
Червона
книга України — державний документ, що містить узагальнені відомості
про рідкісні, зникаючі та вже зниклі види тварин (рослин)України.
Несприятливі природні процеси
Несприятливі
природні процеси і явища — це фізико-географічні явища та процеси, що
негативно впливають на стан здоров’я та умовижиття людини, завдають
матеріальної шкоди господарству.
Дефляція — вітрова ерозія.
Еродовані
землі — землі, що зруйнувалися внаслідок ерозії. Крім водноїта
вітрової, виділяють ерозію промислову (руйнування внаслідок будівництва й
розробки кар’єрів), військову (воронки, траншеї), пасовищну(внаслідок
випасу худоби), іригаційну (внаслідок будівництва каналів і по-рушення
норм поливів).
